Прапор та герб Естонії
 | |||||||
| Використання |   | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Пропорції | 7:11 | ||||||
| Затверджений | 7 серпня 1990 | ||||||
| Кольори |
| ||||||
| Тип | Державний | ||||||
| Приналежність | Естонська Республіка | ||||||
Прапор Естонії (ест. Eesti lipp) — національний символ Естонської Республіки, що відповідно до закону «Про державний прапор» являє собою прямокутне полотнище з трьох рівновеликих горизонтальних смуг синього, чорного та білогокольорів. Співвідношення ширини до довжини стяга становить 7:11, а стандартний розмір полотнища — 105 × 165 см[1][2]. Неофіційно естонці називають свій національний прапор «sinimustvalge», що в перекладі на українську мову означає «синьо-чорно-білий».
Історія
Становлення національного прапора
Історія синьо-чорно-білого триколору починається у 80-х роках XIX століття. 17 (29) вересня 1881 року у Дерптіучасниками установчих зборів студентської організації Дерптського університету «Віронія» (ест. Vironia) було затверджено прапор організації — синьо-чорно-білий стяг. Зокрема в протоколі засідання зборів зазначено:
| « | Назва корпорації залишається «Віронія», а її кольорами на перший час вважаються синій, чорний і білий. | » |
Вибір синьо-чорно-білого триколору був зумовлений тим, що за традицією студентські товариства в Естонії обирали собі триколірні стяги. До того ж, кольори стяга нової організації не могли повторювати комбінації кольорів вже наявних, а поєднання синього, чорного й білого було унікальним, тому й задовільняло цю вимогу. Керівництво університету, німецькі студенти та міська влада негативно поставилися до створення «Віронії» — організації було відмовлено в реєстрації.
Неможливість легалізації корпорації породила ідею створення наукового товариства при університеті: 4 (16) лютого 1883було зареєстровано Естонського студентського товариства, якому було передано на зберігання синьо-чорно-білий стяг «Віронії». Однак попри цілком легальний статус студентському товариству було заборонено публічно використовувати триколор.
Перша спроба публічного використання синьо-чорно-білого стяга датується 26 березням (7 квітням) 1882 року. В той день студент теологічного факультету Дерптського університету Александр Миттус проїжджав містом в шапці кольорів прапора «Віронії». Миттус був зупинений представниками студентської спілки балтійських німців, згодом його доправили на квартиру, де шапка була розтоптана ногами.
Весною 1884 року товариству був подарований шовковий прапор великого розміру, створений з ініціативи Паули Херманн, її доньки Мійни та доньки вчителя Густава Беєрмана Емілії[4]. Існує також інша версія цієї події. Відповідно до неї Емілія Беєрман придбала в Пилтсамаа три відрізи тканини кольорів прапора студентського товариства, зшила їх, її батько, Густав, змайстрував древко, а її брат Кристофер відвіз стяг до Дерпта[6].
22 травня (3 червня) 1884 року на запрошення пастора Бургарда Сперрлінгка до Отепі прибули 22 члени «Віронії»: 16 студентів та 6 випускників університету Дерпта. Учасники поїздки мали на меті освятити синьо-чорно-білий прапор, який поступово ставав символом боротьби естонського народу. За 6 км до Отепі триколор був розгорнутий, і делегація в'їхала до міста під прапором, що розвівався.
Незважаючи на заборону використання триколора, вже 23 травня (4 червня) відбулася церемонія його освячення. Безпосередньо синьо-чорно-білий прапор був освячений пастором Рудольфом Калласом в приміщенні отепянської церкви[7]. Під час церемонії виконувались хорові пісні, відбулися виступ керівника «Віронії» та промови членів організації про значення прапора. Надалі прапор зберігався на приватній квартирі в Дерпті і належав Естонському студентському товариству.
З кінця XIX століття синьо-чорно-білий стяг ставав символом національної боротьби естонців, а заборона імперського уряду на його використання тільки укріплювала його значення для народу. Вже під час національних пісенних фестивалів 1894 і 1896 років використовувалися прапори з різними комбінаціями синього, чорного і білого кольорів. Масово триколор почав використовуватися під час революції 1905—1907 років: 19 жовтня (1 листопада) 1905 року триколори було вперше вивішено на вулицях, а у Дерпті під синьо-чорно-білими прапорами пройшла демонстрація. Після поразки революції влада знову заборонила прапор: вже 1910 року було видано наказ про заборону використання триколору на церемонії закладання першого каменю майбутньої будівлі театру «Естонія».
Можливість публічного використання прапора з'явилася під час Жовтневої революції: на 40-тисячній маніфестації естонських солдатів та офіцерів у Петрограді 26 березня (8 квітня) 1917 року майоріли понад 100 естонських триколорів, а вимогою демонстрантів було надання Естонії автономного статусу. Солдати та офіцери естонського походження приколювали до мундирів стрічки кольорів національного триколору; синьо-чорно-біла кольорова гама широко використовувалася естонцями на плакатах, квитках тощо.
Естонська Республіка (1918—1940)
24 лютого 1918 року під синьо-чорно-білим прапором Естонія проголосила свою незалежність. У ролі символу боротьби естонського народу за незалежність синьо-чорно-білий триколор також використовувався під час німецької окупації країни 1918 року. 12 листопада 1918 року, наступного дня після відступу німецьких військ, національний триколор було піднято на будівлі талліннської ратуші[9].
21 листопада 1918 року Тимчасовий уряд Естонської Республіки затвердив триколор як офіційний символ держави. Вперше у незалежній Естонії синьо-чорно-білий прапор було піднято 12 грудня на башті Довгий Герман (ест. Pikk Hermann) у Таллінні. Прапор піднімали три особи: комендант замку Тоомпеа Оскар Сіяк, капітан далекого плавання Карл Крійск та школяр Каарел Уусмаа[10].
Затвердження державного статусу триколора спричинило шквал критики: громадськість розкритикувала синьо-чорно-білий прапор, мотивуючи тим, що його кольори неможливо розрізнити на відстані, прихильники орієнтації на Скандинавські країни представили проект прапора з хрестом на кшталт скандинавських, однак представники інтелігенції наголошували на необхідності збереження офіційного статусу триколора.
1921 року естонський уряд представив до розгляду парламенту проект закону про державний прапор. Законопроект містив три варіанти стяга, крім того, він розрізняв поняття національного та державного прапорів. В ході обговорення урядового законопроекту комісіями з іноземних справ та державної оборони було встановлено, що справді на відстані, особливо в морі, синій та чорний кольори зливаються, проте проект було відхилено. Натомість комісії представили альтернативний варіант прапора — синьо-біло-чорний триколор. Під час другого читання виявилося, що кольори альтернативного стяга теж важко розрізнити, й тому було вирішено залишити вже наявний національний синьо-чорно-білий триколор.
19 червня 1922 року Державні збори затвердили державний прапор, а 27 червня Парламентом Естонії було ухвалено закон «Про державний прапор», в якому закріплювалися кольори стяга та його пропорції:
| « | Естонським національним прапором є небесно-синьо (волошково-синій)-чорно-білий прапор. Співвідношення ширини до довжини прапора 7:11. | » |
1934 року в Естонії проводилися святкові заходи з нагоди 50-річчя національного прапора. Головні урочисті заходи були проведені в Тарту та Отепі, де на будівлі церкви, в якій відбулося освячення стяга, було відкрито меморіальну дошку, а сам прапор було передано до Музею естонського народу[10].
У 1935 році в Естонії розпочалася акція «Естонському дому — естонський прапор», що мала на меті популяризацію національного стяга. В результаті акції в усіх міських будинках, а також у близько двох третинах хуторів з'явилися державні прапори.
 |  |  |
Радянський період та Друга світова війна
Синьо-чорно-білий стяг залишався державним прапором Естонії до її окупації Радянським Союзом у 1940 році. Після входження країни до складу СРСР з башти Довгий Герман 21 червня 1940 року національний прапор був спущений, а на його місці замайоріло червоне знамено. Наступного дня триколор знову було піднято, але вже разом з радянським, а вже 27 липня національний прапор знову спустили. 22 вересня на башті Довгий Герман прапор СРСР остаточно замінив синьо-чорно-білий триколор.
25 серпня 1940 року було прийнято Конституцію Естонської РСР, в якій встановлювались нові державні символи. Відповідно до статті 117 Конституції офіційним прапором тепер вже Естонської РСР став червоний стяг з жовтим серпом і молотом у верхньому лівому куті, над якими розміщувалась абревіатура ENSV (від ест.Eesti Nõukogude Sotsialistlik Vabariik — Естонська Радянська Соціалістична Республіка) зі співвідношенням ширини до довжини 1:2.
У серпні того ж року представники Естонського студентського товариства, побоюючись знищення національного символу, замінили історичний національний стяг у Музеї естонського народу копією, а сам оригінал під керівництвом голови товариства Карла Ауна було закопано у Вільянді. У липні 1942 року через побоювання, що скриня з прапором недостатньо водонепроникна, прапор було витягнуто зі схованки[12]. 27 липня 1943 року Карл Аун заховав прапор з іншими реліквіями товариства на території батьківського хутора на півночі Тартумаа, де прапор перебував до 1991 року.
Напередодні приходу військ вермахту до країни в багатьох населених пунктах вивісили національні прапори. 28 серпня 1941 року німецькі війська увійшли до Таллінна — на Довгому Германі поруч з естонським триколором було піднято німецький прапор, однак вже наступного дня на башті залишився лише прапор зі свастикою. Під час німецької окупації Естонської РСР, використання триколору було обмеженим, хоча не заборонялося. Державним прапором на території країни визнавався німецький прапор, а синьо-чорно-білий стяг — місцевим національним символом.
Після відступу німців з Таллінна протягом 20—22 вересня 1944 року триколор розвівався на башті Довгий Герман. Після вступу Червоної армії до столиці синьо-чорно-білий прапор був знятий і замінений прапором СРСР. З поверненням до країни радянської влади естонські національні символи вдруге стали забороненими — державним прапором знову став прапор Естонської РСР, затверджений 1940 року. Використання ж естонських національних символів прирівнювалося до політичного злочину й каралося ув'язненням. До 1960-х років тим, хто використовував триколор загрожувало від 10 до 25 років таборів, з 1960-х термін ув'язнення скоротився до 2-5 років, а з 1974 року використання національного стяга каралося ув'язненням терміном до 3 років.
В 1950-х роках в СРСР проводилось так зване «урізноманітнення» прапорів союзних республік. 6 лютого 1953 року указом Президії Верховної Ради Естонської РСР було затверджено новий прапор Естонської РСР.
Новий прапор являв собою прямокутне полотнище з шести горизонтальних смуг різної ширини. Верхня і нижня смуги були червоного кольору; верхня смуга становила половину загальної ширини прапора. Між червоними смугами розміщувались чотири хвилясті смуги білого та синього кольорів різної ширини, що чергувалися між собою та символізували Балтійське море. У верхньому лівому куті розміщувалось жовте зображення серпа і молота з п'ятикутною зіркою над ними. Прапор цього зразка використовувався до 7 серпня 1990 року.
.svg) |  |
Відновлення незалежності
Заборонений комуністичним режимом національний триколор повернувся у період перебудови. У квітні 1988 року на Тартуських днях охорони пам'яток давнини використовувалися сині, чорні й білі полотнища, що, втім, поки що майоріли на різних флагштоках.
2 червня 1988 року радою уповноважених Естонського товариства охорони пам'яток давнини було прийнято декларацію про естонські національні кольори, в якій синій, чорний та білий кольори визнавалися національною святинею.
Наказом Президії Верховної Ради Естонської РСР «Про державну та національну символіку ЕРСР» від 23 червня 1988 року синій, чорний та білий кольори вже на офіційному рівні було визнано національними кольорами,а указ «Про затвердження Положення про порядок застосування національних символів Естонії» від 20 жовтня 1988 року затвердив синьо-чорно-білий прапор національним. Ця постанова жодним чином не відміняла офіційного статусу прапорів Естонської РСР та СРСР, однак дозволяла використовувати синьо-чорно-білий триколор разом із ними. 24 лютого 1989 року, в річницю проголошення незалежності Естонської республіки, естонський триколор було піднято на башті Довгий Герман як національний прапор.
8 травня 1990 року Верховною Радою Естонської РСР було прийнято закон «Про символіку Естонії». У законі зазначалося, що державними кольорами країни є синій, чорний та білий, а зовнішній вигляд прапора республіки визначається законом.
7 серпня 1990 року Верховна Рада Естонської РСР остаточно скасувала радянські символи країни, ухваливши закон «Про Державний прапор та Державний герб», який встановлював національними символами Естонії герб і прапор, що використовувалися до 1940 року. 7 липня 1992 року естонським парламентом, було ухвалено закон «Про затвердження еталонних зображень Державного прапора та Державного герба Естонської Республіки», а 11 червня 1993 року уряд країни затвердив порядок використання державного прапора, який змінювався у 1994, 1996, 1998 та 1999 роках.
26 грудня 1991 року на території ферми Western Mardi було віднайдено схованку з естонським історичним триколором. 23 березня 1992 року почалися роботи з відновлення цього національного символу, і вже 14 вересня прапор було повернуто Естонському студентському товариству[13]. Нині цей стяг перебуває в Естонському національному музеї на території університетського містечка в Тарту[18].
У 2004 році до 120-річчя національного триколору Банком Естонії було випущено пам'ятну срібну монету «Eesti lipp» номіналом 10 крон
23 березня 2005 року було прийнято новий закон «Про естонський прапор», яким було скасовано закон «Про Державний прапор та Державний герб» і закон «Про затвердження еталонних зображень Державного прапора та Державного герба Естонської Республіки». Закон «Про естонський прапор» всупив в силу 1 січня 2006року.
.jpg) |  |  |
Кольори та розмір
Розмір та кольори естонського прапора визначаються чинним естонським законодавством. Відповідно до закону «Про державний прапор» (прийнятий 23 березня2005, вступив у дію 1 січня 2006 року) державний прапор Естонії складається з трьох рівновеликих горизонтальних смуг синього, чорного й білого кольорівКрім того, відповідно до статті 7 Конституції Естонії синій, чорний та білий кольори є естонськими національними кольорами.. Законом також визначено розмір та пропорції стяга: стандартний розмір полотнища становить 1050 на 1650 мм, тобто співвідношення ширини до довжини — 7:11.
До прийняття закону «Про затвердження еталонних зображень Державного прапора та Державного герба Естонської Республіки» у 1992 році відтінок синьої смуги варіювався від зеленувато-сірого до фіолетового[21].
| Схема[22] | Синій | Чорний | Білий |
|---|---|---|---|
| Pantone | 285 С | Black C | White |
| CMYK | 71.34.0.0 | 0.13.49.98 | 0.0.0.0 |
| RGB | (72,145,217) | (51,43,3) | (255,255,255) |
Символіка кольорів
Існує декілька підходів до тлумачення кольорів естонського національного стяга. Відповідно до одного з них:
- Синій колір — символ неба, озер та морів країни.
- Чорний колір — колір рідної землі.
- Білий колір — символ прагнення естонського народу до свободи та щастя.За іншою версією синій колір уособлює національну квітку Естонії — волошку, чорний — колір курток селян та ріллі — символізує складне минуле та відданість патріотів Батьківщині, а білий є уособленням завзятості та працьовитості естонського народу, його прагнення до просвіти.
Поширеною також є інша інтерпретація значення кольорів: синій колір уособлює взаємну довіру та вірність, чорний вказує на пращурів естонців — стародавній народ, представники якого відповідно до геродотової «Історії», зодягалися в чорне, а білий колір символізує сніг, яким вкрита естонська земля впродовж кількох місяців на рік.
Також поширеним є тлумачення кольорів відповідно до вірша Мартіна Ліппа «Естонія, Естонія, слався!». У вірші синій колір є кольором неба, чорний — кольором землі, а білий — кольором стовбурів берези.
Використання
Використання державного прапора Естонії регламентується законом «Про державний прапор».
Відповідно до закону кожен має право на використання державного прапора. За законом підняття прапора має відбуватися на світанку (не пізніше 8 години), а його спуск — після заходу сонця, однак не пізніше 22 години. В ніч з 23 на 24 червня прапор не спускається.
Традиційно естонський стяг підіймається кожного дня на башті Довгий Герман за спеціальною процедурою. Щоденна церемонія підняття головного державного стяга відбувається на світанку (не раніше 7 години ранку) й супроводжується першими словами державного гімну країни, а спуск прапора — після заходу сонця під звуки пісні «Моя Вітчизна — моя любов» (ест. «Mu isamaa on minu arm»)[2].
На будівлях Парламенту, Уряду, Верховного суду, Державного контролю, Банку Естонії, канцлера юстиції, судів, міністерств, місцевих органів влади державний прапор не спускається ніколи, на будівлях закладів освіти прапор вивішується тільки в робочі дні. Згідно з законом постійно встановлений державний прапор вночі має бути освітлений.
У випадку, коли прапор Естонії піднімається разом з іншими прапорами, йому відводиться більш почесне місце. Так, прапори міжнародних організацій, іноземних держав, адміністративно-територіальних одиниць розміщуються з лівого від державного прапора боку, якщо дивитися на прапори ззаду, причому прапори держав — в алфавітному порядку їхніх назв французькою мовою. Президентський штандарт також розміщується ліворуч, а прапор голови іноземної держави — праворуч від державного. У випадку, коли піднімаються виключно прапори держав-членів Європейського союзу, усі прапори вивішуються в алфавітному порядку їхніх самоназв[2].
Законами Естонії забороняється використання державного прапора та комбінацій його кольорів у рекламі[26]. Наруга над прапором відповідно до статті 245 Пенітенціарного кодексу Естонії карається штрафом або позбавленням волі на термін до 1 року.
Дні підняття прапора
Відповідно до чинного законодавства Естонії державний прапор підіймається у певні дні:
- 3 січня — День пам'яті учасників Визвольної війни.
- 2 лютого — річниця Тартуського мирного договору.
- 24 лютого — День незалежності.
- 14 березня — День естонської мови.
- Друга неділя травня — День матері.
- 9 травня — День Європи.
- 4 червня — День естонського прапора.
- 14 червня — День трауру (піднімається траурний прапор).
- 23 червня — День перемоги.
- 24 червня — Янів день.
- 20 серпня — День відновлення незалежності.
- 1 вересня — День знань.
- Друга неділя листопада — День батька.
На День незалежності, День перемоги та День відновлення незалежності державний прапор піднімається на житлових будинках та комерційних організаціях. Крім того, до днів підняття прапора належать дні виборів до Парламенту країни, виборів до органів місцевого самоврядування, виборів до Європарламенту та дні проведення референдумів. Урядом країни можуть бути визначені й інші дні підняття прапора.
Прапори на основі державного
Законом «Про державний прапор Естонії» визначено, що прапор будь-якої фізичної чи юридичної особи не може повторювати національний. Винятком є лише штандарт Президента республіки, що є поєднанням державного прапора і великого державного герба.
Крім того, деяким органам державної влади надане право використовувати державний прапор зі спеціальним знаком. До таких органів належать військово-морські сили, прикордонна служба, митна служба, служба поштового зв'язку. Також право на спеціальний прапор має міністр оборони Естонії.
Альтернативні варіанти
Ідея заміни традиційного естонського триколору прапором «північного» дизайну (на кшталт прапорів скандинавських держав) виникла 1919 року після затвердження синьо-чорно-білого прапора як офіційного, однак ця ідея не знайшла підтримки.
У 2001 році естонський політик Каарел Таранд (ест. Kaarel Tarand) запропонував замінити триколор на синьо-чорно-білий скандинавський хрестовий прапор. Свою пропозицію Таранд мотивував тим, що прапор зі скандинавським хрестом свідчитиме про зв'язок Естонії з скандинавськими країнами, в той час як синьо-чорно-білий триколор надає країні образ пострадянської східноєвропейської країни.
Виникнення ідеї зміни триколору прапором зі скандинавським зв'язком зумовлюється наявністю історичних зв'язків з нордичними країнами (особливо з Фінляндією) та тим, що естонці схильні вважати себе скоріш північним (скандинавським) народом, ніж балтійським.
Герб Естонії
| Герб Естонії ест. Eesti vapp | |
|---|---|
 | |
| Версії | |
малий герб
| |
| Деталі | |
| Затверджений | 19 червня 1925, 6 квітня 1993 |
| Щитотримачі | золоті дубові гілки |
| Основа | золотий щит |
| Інші елементи | три сині леви |
| Використання | Державний |
Опис
Державний герб Естонської республіки являє собою золотий щит з зображенням трьох синіх леопардів (левів), що крокують, дивлячись на глядача. З лівого й правого боків щит обрамлений двома гілками дубового листя, які перехрещуються під щитом.
Історія
Витоки
Історія герба Естонії бере свій початок з 13 століття, коли данський король Вальдемар II подарував даний герб місту Таллінну, пізніше герб вже використовувався Естляндським герцогством[1]. Подарований герб фактично був копією герба корлівства Данія, частиною котрого була середньовічна Естонія. Відмінністю естонського герба від данського є відсутність на гербі Естонії сердечок та корон на головах левів. При цьому, на великому гербі Таллінна корони на головах левів залишаються.
Герцогство Естляндія використовувала герб з трьома левами у складі Данського королівства (1219-1346) та Лівонського ордену (1346-1561). Набуття регіоном статусу шведської губернії 1346 року (до 1721) не змінили його символіку.
Південь сучасної Естонії у середньовіччі входив до різних державних утворень і був презентований їх символікою. Так, Дерптське єпископство (1224-1558) використтовувало герб із срібною міською брамою на червоному полі, над якою в андріївський хрест були покладені срібниі ключ та меч. Герб Лівонського Ордену(1237-1561) мав у срібному полі червоний меч у стовп під червоним лицарським хрестом.
Під час Лівонської війни вищезгадані землі були приєднано до Великого князівтва Литовского як Лівонське герцогство. Після Люблінської унії герцогство стало співволодінням Польщі та Литви. Гербом краю від 1566 року став срібний грифон із золотим озброєнням у золотій короні, отбтяжений золотим вензелям Сигізмунда- ІІ Августа. Герб герцогства походив від родового герба першого керівника герцогства Яна Ходкевича.
Приєднання Лівонії до Швеції 1629 року внесло свої корективи в символіку регіону. Шведська Лівонія мала герб тотожний шведському, за винятком модифікованого герба Фолькунгів: червоний (замість золотого) коронований лев на золотому (замість синього) полі, обтяженому трьома синіми (замість срібних) хвилястими перев'язами зліва.
Губерні
Після приєднання Естонії до Російської імперії більшість земель з естонським населенням увійшло до Естляндської губернії. 8 грудня 1856 року імператор Микола І затвердив проект гербу Естляндської губернії герольдмейстера Бориса Кене.
| « | В золотому полі три лазурових леопардові леви. Щит увінчаний Імператорською короною та оточений золотим дубавим листям, переплетеним Андріївською стрічкою.[2][3]
розгорнути
Оригінальний текст(рос.)
| » |
Таким чином, герб естонських земель фактично не змінив свого вигляду, а єдиною його відмінністю від герба данського періоду стала наявність забраження імператорської корони.
Частина сучасної Естонії в 1721-1918 рр. входила до складу Ліфляндської губернії. Від 1730 року вона використовувала герб із ліфляндським грифоном: у золотому картуші на червоному полі срібний грифон з мечем і щитом з імператорським вензелем на грудях. 8 грудня 1856 року герб було змінено:
| « | У червоному полі срібний грифон з золотим мечем, на грудях, під імператорською короною, червоний вензель: ПВ ИВ (Петро Другий, імператор Всеросійський). Щит увінчано імператорською короною и оточений золотим дубовим листям, що перевите Андріївскою стрічкою. | » |
Перша республіка
Установчі Збори Естонії (Eesti Asutav Kogu) 15 травня 1919 року підтвердили Декларацію незалежності Естонії, 4 червня того ж року «Тимчасові заходи з управління Естонською Республікою» (тимчасову конституцію) і 15 червня 1920 року - Основний закон Естонської Республіки - першу постійну конституцію Естонії. Дані документи не мали положень про державний герб.
1921 року міністерством освіти Естонії було проведено конкурс щодо створення державного герба Естонської Республіки. На конкурс були представлені 138 проектів. 29 квітня 1921 року у виданні «Päevaleht» були опубліковані роботи 7 авторів-переможців: Травня Тимуса (August Timus), Крістіана Рауда (Kristjan Raud), Гюнтера Рейндорф (Günther Reindorff), Еріха Якоба (Erich Jacob), Ф.Круусманна (F. Kruusmann), Романа Німана (Roman Nyman) і фінського архітектора Гаррі Ренехольма (Harry Röneholm). Всі проекти включали зображення відомого за «Калевипоегу» північного орла (Põhjakotka) і левів з герба Естляндськой губернії. В естонському епосі «Калевіпоег» розповідається про те, як Калев прилетів на спині північного морського орла на скелясті береги Вірумаа і заснував державу естів.
Проект під девізом «Pohjatäht» («Північна зірка») художника-консультанта Державної друкарні Естонії, викладача Талліннського художньо-промислового училища Гюнтера-Фрідріха Рейндорфа (який 1918 року брав участь у створенні герба РРФСР і повернувся в 1920 року), являв собою срібний щит з чорним одноголовим зверненим геральдично вліво орлом з піднятими вгору крилами, між якими поміщена лазурова(синя) 7 - променева зірка. У першому варіанті проекту на грудях орла було вміщено золотий щиток з трьома блакитними (синіми) левами в лазурових (синіх) коронах (герб Естляндськой губернії). У другому варіанті проекту в щиток на грудях орла була додана верхня частина герба Лифляндской губернії (срібний грифон в червоному полі) - на знак включення до складу Естонії північній частині Ліфляндской губернії.
Засновник літературно-мистецької групи «Молода Естонія», засновник і директор Естонського національного музею в г.Тарту, голова Естонського музейної спілки Кристьян Рауд (Kristjan Raud, 1865-1943) брав участь у цьому конкурсі і в поясненні до свого проекту писав: «Північний орел наш потужний, розумний, який прагне до сонячних висот».
У конкурсі перемогли проекти Крістіана Рауда й Августа Тимуса, хоч останній не цілком відповідав правилам геральдики. Проект був таким: у золотому щиті чорний орел з піднятими крилами, в кірасі, який тримає в пазурах правої ноги меч, а в пазурах лівої ноги - золотий щиток з трьома синіми левами.
Проте, проекти-переможці конкурсу міністерства освіти не були представлені в уряд Естонії для розгляду питання про затвердження державного герба (хоч пізніше проект Августа Тімуса був покладений в основу емблеми Союзу оборони (Кайтселійту)).
1922 року уряд Естонії вніс до Державних Зборів 5 проектів герба, з них 3 проекти містили зображення орлів. Крім того, в проектах були зображені веслярі-вікінги, герби 10 повітів, вовчі шкури, дубове листя, Хрест Свободи, орлині крила і північне сяйво. Жоден з проектів не був затверджений державним гербом, але вже в тому ж, 1922 році, було розпочате карбування естонських монет із зображенням трьох йдуть левів (без щита).
При розгляді на Державних Зборах у жовтні 1923 року законопроекту про державний герб, його голова Яан Тиніссон, засуджуючи насильницьке включення в законопроект зображень «голодних левів», сказав: «Якщо наші люди тепер бачать у цьому емблему естонської держави, ви повинні запитати, однак: де в цих леопардових левах відображення земського самоврядування або від них виходить бажання миру? Вони відображають чорнозем, чи озера, чи великі ліси?».
Державні установи як і раніше використовували печатки з круговою написом «Eesti Wabariik», іноді - із зображенням трьох левів.
В кінці 1923 року було оголошено конкурс серед художників, яким було запропоновано вивчити і узагальнити попередні пропозиції щодо герба. Спеціальною комісією Державних Зборів було отримано 20 проектів, серед яких знову «орли перемогли левів» і комісія коротко зазначила, що мотив орла в гербі «само собою зрозуміло, залишився», але відступили мотиви зображень вікінгів і північного сяйва. У проекті голови сільськогосподарського комітету Державних Зборів депутата Артура Тупітси (Artur Tupits, 1892-1941) до старого герба з левами були додані вгорі промені світла від маяка, що висвітлюють 11 зірок, що уособлюють повіти. В іншому проекті було представлено поєднання левів з герба Естляндськой губернії і грифона з герба Лифляндской губернії. Найпростішим проектом був щит з буквами EW (від Eesti Wabariik, Естонська Республіка) в оточенні дубового листя.
1924 року спеціальна комісія Державних Зборів вибрала проект Артура Тупітса із зображенням трьох левів і маяка з променями, що висвітлюють зірки. Доповідач від комісії пояснив на засіданні Державних Зборів: «Латиші використовують в гербі зображення висхідного сонця, ми теж є морським народом і люди хочуть бачити зображення маяка». Проект, в якому були об'єднані Естляндська леви і Ліфляндська грифон, був виключений зважаючи на велику кількість деталей і через побоювання, що виникне плутанина в тому, яка з фігур є більш важливою. Але зважаючи на те, що було очевидно, що уряд вже давно обходиться без формального затвердження герба, питання про затвердження герба не було включене до порядку денного засідання Державних Зборів.
У травні 1925 року питання про державний герб підняло міністерство закордонних справ у зв'язку з тим, що посольства інших країн і глави іноземних держав дивувалися відсутністю у Естонії офіційно затвердженого герба. Обговорення закону про державний герб було проведено в Державному Зборах 17-19 червня 1925року. Проект Артура Тупітса з маяком, променями і зірками був відкинутий при ухваленні законопроекту в першому читанні 17 червня. Після запеклої дискусії голова Державних Зборів Яан Тиніссон 18 червня запропонував відкликати законопроект, але остаточне читання все ж відбулося. Депутат Леопольд Раудкепп (Leopold Raudkepp) заявив, що «естонський народ під трьома левами вів Визвольну війну і тому вони повинні бути в гербі».
19 червня 1925 Державні Збори другого скликання прийняли «Закон про державний герб» («Riigivapi seadus», опублікований в офіційному виданні «Riigi Teataja» № 117/118 за 1925 рік, ст.78, стр.789-790 з кольоровим зображенням герба на вклейці), яким було встановлено:
| « | § 1. Державний герб (Riigivapp) Естонії має дві форми: 1) великий герб (suur vapp) і 2) малий герб (väike vapp).
§ 2. Великий державний герб має в золотому щиті трьох синіх леопардів. Щит оточений з трьох сторін вінком із золотих дубових листків. ... § 5. Державна друк (Riigipitser) кругла, діаметром 7 сантиметрів, в центрі великий державний герб, по краю кола слова «Eesti Vabariik» («Естонська Республіка»).
| » |
Перший малюнок герба був зроблений 1925 року Гюнтером Рейндорфом, новий малюнок був зроблений 1938 року Паулем Лухтейном (Paul Luhtein).
28 вересня 1939 року в Москві був підписаний Пакт про взаємодопомогу між СРСР та Естонською Республікою, що передбачав розміщення на території Естонії радянських військових і військово-морських баз з 25-тисячним контингентом військ Червоної Армії. За підсумками виборів, що відбулися 14 і 15 липня 1940 року до Державної думи всі 80 місць у ній отримали кандидати від Союзу Трудового Народу Естонії. 21 липня на своїй першій сесії Державна дума прийняла Декларацію про державну владу, якій проголосила встановлення в Естонії Радянської влади та назву Естонська радянська соціалістична республіка, і на наступний день, 22 липня, було прийнято Декларацію про вступ Естонської РСР до складу СРСР. 6 серпня 1940 VII сесія Верховної Ради СРСР першого скликання прийняла постанову про прийняття Естонської РСР до складу СРСР.[5]
Радянська окупація
Після приєднання Естонії до Радянського союзу національні символи держави зазнали змін. 25 серпня 1940 року було прийнято Конституцію Естонської РСР, в якій закріплювалися нові символи. Стаття 116 нової конституції містила опис гербу республіки:
| « | Державний герб Естонської РСР складається з зображення серпу й молота в промінні сонця, що сходить, оточених вінком, що складається з лівого боку з хвойних гілок, з правого — з житнього колосся. Обидві половини вінка переплетені червоною стрічкою з написами естонською та російською мовами: «Пролетарі усіх країн, єднайтесь!» та «Eesti NSV» внизу. У верхній частині герба знаходиться п'ятикутна зірка. | » |
Німецька окупація
Після нападу 22 червня 1941 Німеччини на СРСР наказом фюрера і канцлера А.Гітлера 25 липня 1941 було оголошено про створення рейхскомісаріату Остланд у підпорядкуванні німецького міністерства окупованої Східної області, у складі якого було заплановано створення генерального округу Естляндія (die Generalbezirke Estland). До початку серпня німецькі війська окупували значну частину Естонії, 28 серпня частини Червоної Армії залишили Таллінн, після заняття якого німецькими військами на вежі «Довгий Герман» було піднято німецький військовий прапор.
Під час наступу німецьких військ в тилу відступаючих частин Червоної Армії відновили свою діяльність структури Союзу оборони (Кайтселійту), але на окупованій території німецькі власті заборонили його відтворення, дозволивши створення формувань «Самооборони» (ест.Omakaitse, Омакайтсе), як допоміжних сил німецької армії і поліції. У липні 1941 року командувач тилом групою армій «Північ» призначив Х.Мяе керівником естонської адміністрації на окупованих територіях; з дозволу німецького командування почалося формування в повітах, волостях, містах і селах естонських органів влади, що існували до включення Естонії в СРСР. Національному директорату, повітовим, волосним та іншим органам естонського самоврядування був дозволений підйом (вивішування) синьо-чорно-білого національного прапора одночасно з державним прапором Німеччини і за умови, що естонський національний прапор буде за розміром меншим прапора Німеччини.
Емблемою рейхскомісаріату Остланд був вищий державний знак (емблема) Німеччини (Hoheitszeichen des Reichs) - одноглавий орел з розпростертими крилами, що тримає в пазурах вінок зі свастикою, на грудях якого зображувався герб Німецького (Тевтонського) Ордену - чорний прямий хрест в срібному щитку (рейхсміністр у справах окупованої Східної області Альфред Розенберг, який народився і до 1918 року жив в Ревелі, вважав створення Остланд продовженням завойовницької і культуртрегерской політики Німецького Ордену в Прибалтиці).
Етонські частини СС використовували спільні для Військ СС знамена, на зворотному боці яких був нашитий національний естонський синьо-чорно-білий прапор з великим державним гербом довоєнної Естонії. Тактичним знаком дивізії була вписана в уявну окружність літери «Е» і меч. Цей знак зображувався в петлицях і на військовій техніці. Різновидом зображення в петлицях було те, що меч зображувався в руці в латах. На рукаві обмундирування носилася нашивка з щитком національних кольорів. Її різновидом було додавання трьох йдуть левів.
У березні 1944 року за згодою німецької окупаційної адміністрації був створений Національний Комітет Естонської Республіки, метою якого було названо відновлення незалежності Естонії на підставі принципу правонаступництва Естонської Республіки. 1 серпня 1944 року Національний Комітет проголосив себе носієм вищої державної влади в Естонії. Окупація країни Червоною армії призвела до заборони національної символіки.[6]
Друга республіка
Після окупації Естонії у 1940 році Радянським Союзом, цей герб було скасовано та заборонено. Відновлений як державний у 7 серпня 1990 року із здобуттям незалежності, та закріплений законодавчо 6 квітня 1993 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар