Державний прапор України
Держа́вний пра́пор Украї́ни — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Співвідношення ширини прапора до його довжини 2:3
.Жовтий (золотий) і синій кольори використовувалися на гербі Руського королівства 14 століття. Вони також вживалися на гербах руських земель, князів, шляхти і міст середньовіччя і раннього нового часу.Починаючи з 16 століття козаки Війська Запорозького використовували в невеликій кількості прапори-хоругви синьо-жовтих барв[2], а вже з 1710-х років синьо-жовті козацькі прапори почали переважати серед козацьких хоругв, такі прапори часто виготовляли з синього полотнища із нашитим на ньому лицарем у золотих чи червлених шатах та золотим орнаментом та арматурою.]Сучасний синьо-жовтий прапор був вперше публічно зафіксований 25 червня 1848 року у Львові, який українціКоролівства Галичини та Володимирії вивісили над Львівською ратушею як національний прапор. Саме після цього випадку синьо-жовтий стяг набував все більшої популярності в українців, а після революції 1905 року його почали використовувати і в Наддніпрянській Україні.У 1917—1921 роках, під час української революції, цей стяг був державним прапором Української Народної Республікий Української Держави.У 1938—1939 роках синьо-жовтий стяг був прапором Карпатської України, в 1941 році — Української Держави.Надалі, за радянських часів синьо-жовтий стяг використовувався підпільно, його використання в СРСР каралося ув'язненням на два роки.1991 року, після розвалу СРСР, цей прапор де-факто використовувався як державний стяг незалежної України. 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України юридично закріпила за синьо-жовтим біколором статус офіційного прапора країни[5][6]. 23 серпня в Україні щорічно відзначають День державного прапора.
 | |||||
| Використання |   | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Пропорції | 2:3 | ||||
| Затверджений | 28 січня 1992 року | ||||
| Дизайн | Синьо-жовтий біколор | ||||
| Кольори |
| ||||
| Тип | Державний | ||||
| Приналежність | Україна | ||||
Порядок смуг
За поширеними легендами, прапором УНР ніби був жовто-блакитний стяг (жовта смуга зверху). Однак насправді протягом 1917 року в Україні порядок кольорів на прапорі не був остаточно усталений, хоча переважно використовували варіант з верхньою блакитною смугою, а з жовтою внизу. На початку 1918 року було затверджено низку морських і службових прапорів, на яких верхня смуга законодавчо фіксувалася як блакитна або синя.
.png)
За часів Гетьманату Павла Скоропадського 1918 року порядок кольорів не зазнав змін. Іноді помилково Скоропадському приписується «перевертання кольорів».Аналогічний порядок прийняла й ЗУНР, проголошена в листопаді 1918 року, але верхня смуга визначалася як «синя», а не «блакитна».Після повалення Гетьманату в грудні 1918 уряд УНР залишив прапор без змін, таким чином остаточно закріпивши теперішній порядок смуг. У 1920 верхню смугу, з огляду на низьку світлостійкість блакитного кольору, також почали вживати синьою.Після поразки українських визвольних змагань на Західній Україні певну плутанину спричинив своїми публікаціями Т. Скотинський, який наполягав на зміні порядку смуг, апелюючи до німецьких «геральдичних правил». Це спричинило до непорозумінь між прихильниками синьо-жовтого і жовто-синього порядку поєднання кольорів, які закінчилися постановою Української Національної Ради від 27 червня 1949 року, яка відзначала, що до остаточного встановлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде синьо-жовтий.Карпатська Україна в березні 1939 року прийняла такий же порядок смуг — синя над жовтою. Той самий порядок смуг був і на прапорі, який підняли у Львові 1941 року з ініціативи ОУН(б). Натомість протилежний порядок смуг використовували структури, ініційовані ОУН(м), в тому числі і адміністрація окупованих територій на сході], а також і Українське Визвольне Військо (УВВ).Зрештою саме синьо-жовтий порядок закріпився як основний і саме його було офіційно прийнято в незалежній Україні 28 січня 1992 року.В Україні періодично порушують питання порядку кольорів на прапорі, закликаючи «перевернути» його (див. статтю Міфи про жовто-блакитний прапор України). Зокрема, ця тема набула відносно більшого поширення під час Євромайдану, коли деякі громадські організації та звичайні громадяни використовували саме жовто-сині прапори. Основними аргументами прихильників цієї ідеї є посилання на перший прапор УНР (як було сказано, протягом 1917 року порядок кольорів на прапорі не був усталений), на вигадані «геральдичні правила», а також езотеричні ідеї, які до становлення прапора не мають жодного відношення. У відповідь на це в серпні 2014 року історики-дослідники цієї теми та низка інших науковців опублікували відкритого листа із осудом подібних дій, вказавши їх безпідставність і назвавши «провокаціями».
Тлумачення символіки
Кольори прапору походять від герба Галицько-Волинської держави.
Існує популярне тлумачення, за яким синій колір символізує небо (що збігається із традиційним тлумаченням геральдичних кольорів), а жовтий — пшеничне колосся. Саме таке пояснення і сприяло поширенню прапора в Наддніпрянщині на початку ХХ ст.
Історія
Київська Русь
Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми.
Польсько-литовська доба
На зламі XIII—XIV століття з'явилися чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці. Найбільш вживаними кольорами були червоний, далі білий, блакитний, зрідка жовтий. Були і кольорові сполучення. Найуживанішими прапорними зображеннями були хрести, небесні світила та княжо-родові тризуби-двозуби. Древка були завершені наконечниками. Прапор Руської землі (Київської держави) був переважно червоний із золотим тризубом-двозубом, того чи іншого великого князівства, а пізніше корогва Галицько-Волинського князівства — блакитна з золотим левом.Прапор Великого князівства Литовського у XV столітті був червоний з золотим тризубоподібним родовим знаком Гедиміновичів, а з XV століття — червоний з зображенням білого лицаря на такому ж коні з золотою упряжкою, з мечем у правій руці і з блакитним щитом з подвійним золотим хрестом на лівому плечі.1410 року руські війська брали участь у битві під Грюнвальдом на боці Королівства Польського і Великого князівства Литовського (ВКЛ) проти свого давнішнього союзника часів Галицько-Волинського князівства — Тевтонського Ордену. Польський хроніст Ян Длугош залишив опис хоругов військ із руських земель, які з'явилися на рать із хрестоносцями.
Козацька доба
За козацько-гетьманської доби з'являється новий характерний колір прапору, так званий малиновий (буро-червоний). Найчастіше вживані полотнища були прямокутними, або так звані скошені згори вниз або навпаки. Найвищими державними прапорними емблемами були дві гетьманські хоругви: перша — червона з зображенням білого Архістратига Михаїла і друга — з зображенням герба того чи іншого гетьмана. Завідував прапором генеральний хорунжий.Особистий прапор Богдана Хмельницького був із традиційними козацькими символами — зірками та срібним хрестом над місяцем — аналогам якоря, ранньохристиянського знаку надії. На прапорі присутня абревіатура Б.ХГ. В. З. Е. К.МЛС. — Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорозького, його королівської милості.Загальний військовий прапор Війська Запорозького часів Хмельниччини, що був дарований козакам королем Яном Казиміром, був червоного кольору з Архістратигом Михаїлом, що попирає списом змія з одного боку, і коронованим білим орлом з двома православними хрестами з другого.Гетьманщина користувалась у XVII столітті різнокольоровими прапорами, однак переважав червоний колір. У XVIII столітті стали переважати блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів та частково інші ознаки, як небесні світила, зброя, постаті святих Михаїла, Юрія та інші. Лицева сторона полкових і сотенних хоругов і знамен була національною емблемою з зображенням козака з самопалом у золотому чи жовтому щитовому полі, а зворотна — полковою чи сотенною емблемою відповідного кольору з встановленим зображенням. Великий прапор Запорозької Січі був червоним. На лицевій стороні — білий Архістратиг Михаїл, а на зворотній — білий грецький хрест, оточений золотими сонцем, півмісяцем, зірками. Прапори куренів і паланок були переважно малинові з зображенням Архістратига Михаїла або білого хреста і жовто-блакитні. Запорожжя дало також початок українському морському прапорництву. Хоругва для морських походів була біла з зображенням святого Миколи. Із занепадом Гетьманщини та приєднанням Центральної і Західної України до Росії та Австрії український прапор зник.Збереглося три гетьманських прапори: Богдана Хмельницького — у Стокгольмі (Військовий музей), Данила Апостола — в Москві (Збройова палата Московського Кремля), і Івана Мазепи — в Харкові (Харківський історичний музей). Прапор гетьмана Мазепи був пошитий із білої та жовтої шовкової тканини — камки — та пофарбований і позолочений з обох боків. У центрі полотнища зображений двоголовий орел із символами влади в кігтях та гербом на грудях: у щиті вершник, що списом б'є змія. Поруч намальовано три картуші з різними текстами. Посередині верхньої ділянки видніється напівпостать Ісуса Христа. Цей прапор почали виготовляти у 1686 році для гетьмана Івана Самойловича, але поки тривала робота, його було усунуто від влади, і в 1688 році штандарт передали гетьману Івану Мазепі.Після ліквідації російською імператрицею Катериною ІІ Війська Запорозького і Січі у 1775 році, з частини українських запорожців було утворено 1787 року Чорноморське козацьке військо, яке з 1860 року склало основу Кубанського козацтва. 27 лютого 1788 року ліквідаторка Січі жалувала чорноморцям двостороннє військове знамено з російським орлом і андріївською зіркою та 7 курінних значків. Пізніше, 24 лютого і 30 березня 1803 року, військо отримало від Олександра І 2 нових блакитно-помаранчевих знамена.
Імперська доба
Під час революційної «Весни народів» 1848 року Головна Руська рада у Львові відновлює використання герба Руського королівства (Галицько-Волинської держави) ХІІІ-XIV століття з зображенням золотого лева, що спинається на скелю у синьому полі, а як національні прапори широко вживаються стяги з поєднанням синього і жовтого кольорів. На початку ХХ століття, під впливом поширеної в Німеччині практики для створення місцевих прапорів (згідно яких кольором верхньої смуги на прапорі є колір основної гербової фігури), певного поширення набув жовто-синій прапор (тобто, верхня смуга жовта). Тому до початку 1918 року вживалися обидва варіанти прапорів.Вперше український синьо-жовтий прапор було вивішено над Львівською ратушею рано вранці 25 червня 1848 року. Майорів український національний стяг на ратуші недовго, всього лише кілька днів.9 жовтня 1848 року відбувся перший з'їзд українських вчених у Львові (Собор руських учених).
Сучасність (від 1989 і дотепер)
.svg)
Питання національної символіки (зокрема прапора) неодноразово порушувалося демократичними силами наприкінці 1980-х. 12 грудня 1989 року воно підіймалося на II З'їзді народних депутатів СРСР.26 квітня 1989 року Юрко Волощак, активіст Товариства Лева вперше в Україні підняв національний прапор на мітингу на честь річниці Чорнобильської катастрофи на пл. Ринок у Львові; пошила його художниця Галя Дмитришин, він був з нашитим золотим тризубом. Відразу після цього підняв прапор і хтось з членів Українського християнсько-демократичного фронту, керованого Петром Січком. Це був перший за радянських часів прецедент публічного підняття українського національного прапора в УРСР.1 травня 1989 року Василь Рибак, член Хмельницької філії УГС повісив синьо-жовтий прапор на даху 16-поверхівки у Хмельницькому, а потім майже через чотири місяці вдруге — 23 серпня, в день підписання пакту Молотова-Рібентропа.З 17 по 24 вересня 1989 року прапор України неодноразово піднімали на фестивалі «Червона Рута» в Чернівцях. Чернівецькі міліціонери завзято кидалися на кожен такий прапор, стараючись відібрати і пошматувати його.Фани харківського «Металіста» з'явилися з жовто-блакитним прапором на стадіоні в Ленінграді 23 вересня 1989 року.21 січня 1990 року під час акції «Живий ланцюг» до Дня соборності України вперше на території країни люди масово вийшли на вулиці з синьо-жовтими прапорами, які переважно самотужки шили вдома.14 березня 1990 року у Стрию, першому з українських міст, підняли національний прапор над будівлею міської ради. Це був перший прецедент публічного підняття українського національного прапора над офіційною радянською установою.23 березня 1990 перша сесія Тернопільської міської Ради народних депутатів XXI скликання прийняла постанову про національну символіку, один із пунктів містив рішення про встановлення українського національного прапора на будівлі міської ради поруч з державним прапором УРСР.3 квітня 1990 року Львівська міська рада прийняла ухвалу про використання синьо-жовтого прапора у Львові. Того ж дня він був встановлений на вежі львівської ратуші.
28 квітня 1990 аналогічні рішення були прийняті Львівською обласною Радою народних депутатів.13 червня 1990 — Житомир став першим за межами Галичини містом, де теж офіційно вивісили прапор.24 липня 1990 року на Хрещатику біля будинку Київради було піднято синьо-жовтий прапор.16 липня 1991 року на Святих Горах на Донбасі над Сіверським Дінцем активістами Донецької Крайової організації НРУ М. А. Тищенком та В. С. Білецьким було піднято синьо-жовтий прапор.З 19 серпня 1991 року, в ході Серпневого путчу, українські синьо-жовті прапори з'явилися під Білим домом у Москві. Один із кількасот українських активістів, що були на мітингу у Москві Георгій Лук'янчук розповідає, що їх пошили дружини, оскільки купити таку тканину тоді була велика проблема, жовту знайшли у Підмосков'ї, а синю везли з Азербайджану.За офіційною версією, 23 серпня 1991 року — після провалу путчу в Москві — група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійний зал Верховної Ради. Освячення Національного прапора було проведено священиком УАПЦ Петром Бойком. Якраз до цієї події і прив'язаний Указ Президента України, Л. Кучми, «Про День Державного Прапора України» № 987/2004. Цей прапор, як реліквія, урочисто зберігається під склом в музеї ВРУ. Наступного дня Україна проголосила незалежність.Проте учасники тих подій називають іншу дату внесення прапора до зали засідань. Це підтверджує стенограма засідання позачергової сесії Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року:
Лубківський Р. М.: «Шановні народні депутати, український народ! Сьогодні завершується торжество історичної справедливості. Ми повертаємося в лоно цивілізованих держав, опираючись на багатовікову традицію нашої державності – демократичної, миролюбивої і відкритої для всього світу. Виходячи з цієї традиції і з традиції пошани до національних святинь, а також традицій боротьби за незалежну Українську соборну демократичну державу, пропоную внести національний український жовто-синій прапор і встановити в приміщенні і на куполі Верховної Ради України…
Чорновіл В. М.: «Шановні колеги! Я хочу запропонувати невеличке доповнення. Мені сказали, що на вулиці є той прапор, з яким українці стояли на барикадах біля Верховної Ради Росії. Я прошу, щоб саме цей прапор був встановлений у нашому залі. І ще я пропоную, щоб до того, коли приймемо рішення про національну символіку, про національний прапор, наш прапор був піднятий над куполом верховної Ради».[92]
Однак до зали внесли інший прапор, про що згадував народний депутат Микола Поровський:
«23 серпня, вранці, у будинку Спілки письменників зібралась Велика Рада Руху за участю всіх депутатів Народної Ради...
Напередодні я розіслав у всі краєві організації Руху телефонограму із наказом негайно організувати масовий приїзд до Києва під стіни Верховної Ради членів Руху та наших прихильників. Переважна більшість організацій наказ виконала. Поїздами і автобусами до Києва виїхали десятки тисяч маніфестантів.Тож рано-вранці 24 серпня, я заїхав до Секретаріату, щоб пересвідчитись, чи підготовили прапори, транспаранти та гасла для маніфестантів і все інше необхідне згідно з розробленим планом цієї маніфестації. Віктор Бурлаков, який вже чотири дні днював і ночував у Секретаріаті, організовуючи акції спротиву ГКЧП, у залі засідань розгладжував праскою складки тканини величезного синьо-жовтого прапора. Це знамено пошили напередодні членкині жіночої громади Руху…Від Софіївського майдану надійшла маніфестація, котра принесла під стіни Верховної Ради величезне полотнище синьо-жовтого прапора. На майдані його освятив єпископ УАПЦ Володимир (Романюк). Процесія передала прапор нам, народним депутатам.
Отже, 24 серпня група депутатів занесла до сесійної зали прапор, розміром 8х4 метри, і накрила ним трибуну. Цей момент за ініціативою Івана Плюща закарбував художник Олексій Кулаков на картині «Державотворення», розміром 2х5 метрів, яку 22 серпня 2001 року урочисто відкрили на другому поверсі будівлі Верховної Ради України.Після проголошення незалежності України, 4 вересня 1991 — після триразового голосування і погрози Кравчука, що він подасть у відставку, якщо питання не буде вирішено, синьо-жовтий національний прапор урочисто піднято над будинком парламенту.18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про прапор України» фактично надала синьо-жовтому біколору статус офіційного прапора країни. З цього дня під цим прапором починають зустрічати іноземних гостей, складати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, він вивішується в ООН.28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про затвердження державним прапором України Національного прапора» (хоча і далі діяла стара Конституція, де як державні описувалися символи колишньої УРСР). В ній зазначається: Державний Прапор України «являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3»[.На морському торговельному судні український прапор був вперше піднятий 12 лютого 1992 року в іспанському порту Валенсія за ініціативою капітана т/х «Кременчук» (ЧМП) В'ячеслава Кисловського. Боцман з двох сигнальних прапорів зшив синьо-жовтий прапор, який і був урочисто піднятий над судном.Рішення про піднімання на суднах українського прапора було прийняте пізніше. 11 вересня 1992 року відбулося його перше офіційне урочисте піднімання на пасажирському теплоході «Іван Франко» в Одеському порту.Державний Прапор України визначається чинною Конституцією України (прийнята 28 червня 1996 року) як «стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів» (Стаття 20, Розділ І).19 листопада 1997 року український прапор вперше було розгорнуто на орбіті Землі українським космонавтом Леонідом Каденюком на борту шатлу «Колумбія» під час експедиції STS-87 на висоті 279 км над Землею.[97] Вдруге український стяг на навколоземній орбіті (висота над Землею 408 км) розгорнув американський астронавт Рендольф Брезнік на Міжнародній космічній станції, який пристикувався до неї на кораблі Союз МС-05 28 липня 2017 року.Українська революція 2013—2014 років перетворила український прапор та синьо-жовту атрибутику на символ боротьби України з «Русским Миром», Кремлем, російським імперіалізмом та іншими противниками української державності та незалежності.
Немає коментарів:
Дописати коментар